Інтерв’ю з Сергієм Квітом

Голова Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти Сергій Квіт: про завдання НАЗЯВО, боротьбу із плагіатом і фінансову автономію для університетів

Від якості вищої освіти залежить рівень економічного розвитку країни, а відтак і добробут її громадян. Реформування галузі розпочалося з ухвалення влітку 2014 року закону про вищу освіту, проте Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) запрацювало тільки зараз. Головою агенства призначили Сергія Квіта. Opinion поспілкувався зі щойно призначеним головою про те, чим займатиметься структура, на запуск якої давно чекали в освітянському середовищі.

Пане Сергію, вас призначено на посаду голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, а саме агентство можна вважати вашим дітищем. Із чого ви починатимете свою роботу?

Казати, що тільки моїм, буде неправильно. Ідею Національного агентства ціла робоча група заклала у проект Закону «Про вищу освіту» ще 2012 року. Це були важкі часи, із Табачником, який очолив МОН у 2010 році й одразу вирішив провести власний закон «Про вищу освіту». Ситуація була вкрай несприятливою, але в листопаді 2010 року Києво-Могилянська академія висловила публічну незгоду із презентованим так званим міністерським законопроектом. Пізніше широкій громадськості через всеукраїнські акції в рамках «Анти-табачниківської кампанії» та кампанії «Проти деградації освіти» вдалося його зупинити. Проблема була в тому, що Дмитро Табачник хотів запровадити в українській системі вищої освіти російський принцип управління.

Ідеться про так звану сильну владну вертикаль?

Так, від президента України до міністра освіти, далі персонально до кожного ректора – і ніякої університетської автономії. Ми в Києво-Могилянській академії вважали, що це забетонувало б усі стосунки у вищій освіті щонайменше років на 10. Фактично це був закон, який регламентував численні повноваження МОН за рахунок обмеження і так ілюзорних прав закладів вищої освіти. Однак в Україні почалися масові протести проти діяльності Табачника. На цьому вкрай негативному для тодішньої влади політичному тлі спеціальним рішенням уряду було створено робочу групу, що повинна була розробити закон про вищу освіту «від академічної громадськості». Паралельно йшла робота над законопроектом «від політичної опозиції». Але фактично обидві групи працювали в одному концептуальному річищі.

Хто входив до цієї робочої групи?

Досить багато людей, які регулярно збиралися у Київській політехніці. Переважно це були представники від різних стейкхолдерів: від університетів, академій наук, студентів, профспілок, працедавців та інші. Ми тоді розглянули біля чотири тисяч пропозицій, які приходили різними шляхами, зокрема звичайною й електронною поштами. Тобто створення законопроекту було дуже відкритим і демократичним процесом. Що ж до концепції Агентства із забезпечення якості вищої освіти, то ми запозичили цю ідею із західноєвропейської практики. Важливий принцип його роботи – професійна незалежність, зокрема від МОН. Натомість до 2013 року в Україні відбувалися протилежні процеси концентрації всіх повноважень в одних руках. Вища атестаційна комісія фактично стала підрозділом Міністерства. Навіть у сталінські часи ВАК інституційно мав більш незалежний статус.

Читати ще