Минулого місяця розпочався другий рік роботи нашого Національного агентства. Це дозволяє зробити деякі висновки і визначитися з найближчими планами. Отже, ми хотіли взагалі відійти від паперової роботи і безглуздої бюрократії, унеможливити неформальні стосунки між учасниками акредитаційного процесу, вийти на усталені міжнародні підходи.
Було важливо заслужити довіру освітянського середовища, стати партнерами закладів вищої освіти у досягненні спільної мети: належної якості і досконалості. Також ми дивилися на можливості Національного агентства з погляду завдань подальшої імплементації Закону «Про вищу освіту» (2014) та реформування галузі.
Наші численні тренінги, семінари, круглі столи, дискусії, консультування закладів вищої освіти у певному розумінні набули значення загального підвищення кваліфікації стосовно того, які питання насправді є важливими у погляді на якість вищої освіти.
На мою думку, Національному агентству вдалося вирішити переважну більшість поставлених завдань. З погляду розвитку української системи акредитації, ми досягли певних успіхів. Головні перешкоди мають об’єктивний характер. Наприклад, в країнах EHEA (Єдиного простору вищої освіти) держава зазвичай в різних формах компенсує витрати університетів на проведення акредитації (https://bit.ly/2QObDLA). В Україні поки що ці витрати лягають на плечі самих ЗВО.
Інший блок проблем пов’язаний з міфами, що побутують в нас. Наприклад, про те, що хороші західні університети нібито не повинні проходити акредитацію. Або що мова йде про звичайну перевірку. Очевидно, що це не так. Завдання акредитації слід розглядати як підтвердження права ЗВО на надання вищої освіти, узгодження освітнього процесу з вимогами ринку праці, різноманітними запитами суспільства, міжнародними концепціями досконалості (excellence) тощо.
Третій «проблемний» блок пов’язаний з «традиційним» ставленням деяких ЗВО до процесу акредитації як до певного ритуалу, наслідком якого є одержання «папірця», у свою чергу, наявність якого дає цьому закладові «спокій» на певний час. Натомість розвиток культури якості, рух у напрямі досконалості є безупинним процесом, в якому бере участь вся університетська громада у взаємодії з наявними партнерами і конкурентами. Зрештою, в контексті зміни економіки вищої освіти, кращі і найбільш динамічні ЗВО неминуче матимуть все більше ресурсів для своєї діяльності.
До найближчих планів Національного агентства відноситься становлення цілісного цифрового ядра, що дозволить не лише максимально автоматизувати процес акредитації, але також відкриє для ЗВО нові безплатні сервіси, включно з проведенням різноманітних online опитувань (у т.ч. студентів, випускників, працедавців). Невдовзі ми почнемо пілотне тестування цієї системи опитувань в кількох університетах з різних регіонів України.
На черзі схвалення урядом «Порядку скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня», підготовленого Національним агентством ще 8 місяців тому, завершення і прийняття нового Порядку про присудження наукових ступенів і Положення про акредитацію спецрад, розробка нормативних документів про інституційну акредитацію та акредитацію незалежних акредитаційних агентств.
Ми сподіваємося на те, що нові виклики, пов’язані з пандемією і майже глобальним карантином, лише зміцнять наше університетське середовище. Зокрема ми відкрили можливість не зупиняти процес акредитації для тих ЗВО, які готові робити це дистанційно. Ближнім часом будемо підбивати підсумки і завершувати акредитаційні справи 2019-2020 навчального року.
Поруч з тим — гуртуймося у боротьбі з небезпечною хворобою, будьмо поінформованими й організованими, дбаймо про своє здоров’я, про безпеку наших колег, студентів, викладачів і співробітників.