Затверджені Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти Рекомендації для закладів вищої освіти щодо розробки та впровадження університетської системи забезпечення академічної доброчесності пропонують менеджменту, професорсько-викладацькому складу та здобувачам вищої освіти об’єднатись задля досягнення спільної мети — отримання конкурентоспроможного на ринку праці випускника або перспективного молодого вченого, який у своїй роботі буде керуватись принципами дослідницької доброчесності.
Університетська система забезпечення академічної доброчесності — обов’язковий елемент внутрішньої системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості вищої освіти. Це твердження необхідно сприймати не як нав’язування загального шаблону для всіх внутрішніх систем забезпечення якості, а як певне керівництво до формування здорового освітнього середовища, в якому відсутні неконкурентні переваги для учасників освітньо-наукового процесу.
Наявність нормативної бази, всілякого роду кодексів та положень є необхідною умовою забезпечення дотримання основоположних принципів академічної доброчесності.
Але… «Дотримання академічної доброчесності не зводиться лише до наявності певних процедур та інших інституційних механізмів. Академічна доброчесність має бути в основі інституційної культури ЗВО, і це має бути відчутним. ЗВО має приділяти увагу доведенню цінності, політик та процедур академічної доброчесності до усіх учасників освітнього процесу» — зазначено в Методичних рекомендаціях для експертів Національного агентства щодо застосування Критеріїв оцінювання якості освітньої програми.
Із яких логічно взаємопов’язаних блоків повинна складатись університетська система забезпечення академічної доброчесності? Хто повинен здійснювати контроль та управління всією системою на загальноуніверситетському рівні та її складовими на локальному (інститутському, кафедральному) рівні?
Чи повинен у ЗВО існувати структурний підрозділ, який опікується цією проблемою? Хто несе відповідальність за порушення академічної доброчесності і хто уповноважений приймати рішення про призначення виду відповідальності за різні види порушень?
В Рекомендаціях здійснено спробу перейти від «рекламування» академічної доброчесності та просвітницької діяльності в ЗВО до певних технологічних рішень в забезпеченні якості освіти через дотримання академічної доброчесності.
Які порушення академічної доброчесності властиві освітньо-науковій діяльності у ЗВО та хто і в якій мірі повинен відповідати за ці порушення академічної?
На перший погляд основна мета запропонованих Національним агентством Рекомендацій — відповісти на ці питання. Та насправді університетська система забезпечення академічної доброчесності покликана попередити порушення, а не боротись з його наслідками.
Усвідомлення цієї тези стане основою створення успішної університетської системи забезпечення академічної доброчесності.