Спочатку було слово і це слово було….. «карантин».
І воно суттєво змінило умови та вимоги до всіх учасників освітньої діяльності вищої школи. Актуалізувались питання спроможності забезпечення якості освітніх програм у ЗВО в умовах карантину. А думки стейкхолдерів щодо оцінки впливу сукупності наявних змін на якість освітньої діяльності суттєво розділились. Одні вважають, що забезпечити належну якість цілком можливо. Інші пропонують призупинити чи обмежити навчальний процес з використанням дистанційних технологій та перенести його на інші терміни. Важливим в цій ситуації є відсутність байдужих в питанні забезпечення якості. Безумовно, в реалізації освітнього процесу в умовах, які ніхто не міг передбачити можна знайти певні вади. Але давайте розглянемо цю ситуацію з конструктивного боку.
Виходячи з системного погляду на освітній процес, будь-яка освітня програма ЗВО є мікросистемою, на рівні якої здійснюється проектування та забезпечення реалізації визначеної моделі підготовки фахівця. Карантинні обмеження є суттєвим викликом для усіх учасників освітньої програми. Можемо стверджувати, що освітня програма як соціально-організаційна система під час карантину знаходиться в екстремальних умовах функціонування. Що це означає ? Це означає, що глобальна ситуація, яка склалася, дозволяє нам провести освітній експеримент про який ми і мріяти не могли.
Цей експеримент безпосередньо пов’язаний з якістю освітньої діяльності. Відповідно до нового підходу оцінювання освітньої програми важливим під час акредитації є визначення її потенціалу. Основними складовими якого є людський потенціал, інтелектуальний потенціал, потенціал освітнього середовища тощо. В яких же умовах найкраще ідентифікуються можливості освітньої програми? На нашу точку зору, саме в критичних умовах діяльності є можливість виявити не лише наявні, але і приховані її можливості. З цього боку карантин є лакмусовим папірцем, що висвітлює якість освітньої діяльності будь-якої освітньої програми. Умови карантинних обмежень вимагають реінжинірингу освітньої діяльності. Це здійснюється шляхом реалізації низки організаційних та технологічних змін, які спрямовано на мобілізацію усіх наявних і доступних ресурсів та можливостей. Змінюється специфіка управління освітньою діяльністю, а освітня програма як об’єкт управління стає «віртуальним підприємством». Невідкладним також стало оперативне налагодження багатоканальних комунікацій між учасниками освітньої програми та стейкхолдерами. Відбуваються зміни у складі партнерського середовища. З’являються нові партнери, які пропонують он-лайн платформи для проходження виробничої практики, пропонують нові освітні сервіси тощо. Змінюються підходи до мотивації учасників програми і зростає потреба в координації дій між ними. Суттєво підвищуються вимоги до дидактичної, методичної та технологічної складової забезпечення освітньої програми. У науково-педагогічних працівників розширюється сфера професійної діяльності, виникає необхідність не лише викладати, але одночасно опановувати нові освітні та комунікаційні технології.
Таким чином, в умовах карантинних обмежень з’явились унікальні можливості оцінки потенціалу та удосконалення якості освітньої програми на підставі імплементації світового та вітчизняного досвіду і кращих практик підготовки компетентного фахівця сучасного ЗВО.
В цих умовах більшість освітніх програм стали більш гнучкими щодо орієнтації на здобувача як суб’єкта освітньої діяльності, суттєво зросла їх техніко-технологічна забезпеченість. Підвищився рівень комунікаційної взаємодії між учасниками освітніх програм (здобувачі, науково-педагогічні працівники та керівники). А головне відбувається неперервний розвиток компетентностей майбутніх фахівців. Як бачимо можливості є – ними лише слід скористатися.