Відповідно до ст. 7 Закону України «Про освіту», державна освітня політика та освітня діяльність базується на засадах академічної доброчесності.
Це поняття є досить новим для законодавства України та являє собою сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.
Академічна доброчесність є ключовим поняттям у функціонуванні внутрішніх і зовнішніх систем забезпечення якості вищої освіти.
Відповідно до ч.6 ст. 6 та ч.9 ст. 19 Закону України «Про вищу освіту» Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти наділене повноваженнями щодо розгляду питань порушень академічної доброчесності (академічного плагіату). Саме тому до Національного агентства надходять скарги від різних суб’єктів громадянського суспільства щодо допущення окремими науковцями порушень академічної доброчесності у формі академічного плагіату.
Національне агентство не може залишатися осторонь зазначених процесів, оскільки впровадження у практику академічної спільноти нульової толерантності до порушень академічної доброчесності є одним із основних пріоритетів його діяльності. При цьому слід зауважити, що повноваження Національного агентства задекларовані у законі, однак залишаються цілком не конкретизованими. Додаткову невизначеність створює відсутність порядку скасування рішень спеціалізованих вчених рад, який відповідно до Закону затверджується Кабінетом Міністрів України та у якому конкретизується процес реалізації Національним агентством своїх повноважень в означеній сфері.
У березні та травні 2020 року Комітет з питань етики Національного агентства розглянув кілька скарг громадян, громадських організацій та депутатських запитів щодо порушень окремими науковцями академічної доброчесності у своїх наукових працях. Зауважимо, що всі рішення Комітету з питань етики носили рекомендаційний та констатуючий характер, та в окремих випадках підтверджували наявність у наукових працях академічного плагіату. Внаслідок цього до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти було заявлені позови, які мали на меті визнання незаконними рішення Комітету з питань етики Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти за розглядами скарг про встановлення факту проявів академічної недоброчесності (академічного плагіату). При цьому всі позивачі звернулися до адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Зокрема, до Окружного адміністративного суду міста Києва (ОАСК) заявлено два позови Андрія Портнова та Івана Гриценка. Ці справи є важливими з позиції формування судової практики та офіційного тлумачення повноважень Національного агентства. За обома цими справами ОАСК під головуванням судді Вєкуа Н.Г. позови було задоволено. Не погоджуючись із рішеннями суду, Національне агентство звернулося із апеляційними скаргами до Шостого апеляційного адміністративного суду, які було розглянуто в лютому 2021 року. Одним із основних заперечень проти ухвалених судом І інстанції рішень було заперечення адміністративної підсудності зазначених справ, оскільки Комітет з питань етики діє в цих відносинах не як суб’єкт владних повноважень. Очевидно, що таким суб’єктом є Національне агентство як колегіальний орган.
В обох, аналогічних справах суд апеляційної інстанції прийшов до цілком відмінних за своєю суттю висновків.
У справі 640/10924/20 за позовом А.В. Портнова до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, суд прийшов до висновку про незаконність встановлення академічного плагіату у дисертації на здобуття ступеня доктора юридичних наук Портнова А.В., в той же час визнаючи, що Комітет з питань етики діяв не як суб’єкт владних повноважень. Рішення комітету, у якому констатується наявність академічного плагіату у дисертації А.В. Портнова, не було скасовано судом. Детальніше із Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по цій справі можна ознайомитись за наступним посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/94937370 .
Додамо, що суд при розгляді цієї справи вийшов за межі розгляду апеляційної скарги та не взяв до уваги доводи Національного агентства про відсутність публічно-правового спору та як наслідок – непідсудності зазначеної справи адміністративному суду, тобто порушенням судом І інстанції предметної підсудності спору.
Додатково зазначимо, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, не погоджуючись із вказаною постановою, готує касаційну скаргу до Верховного Суду.
Щодо другої справи № 640/11680/20 за позовом І.С. Гриценка до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання незаконним та скасування рішення Комітету з питань етики, колегія Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалила постанову, якою скасувала рішення суду Окружного адміністративного суду міста Києва та закрила провадження у справі у зв’язку із непідсудністю зазначеної справи адміністративному суду. Із вказаною постановою можна ознайомитися за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/95176259.
Тобто, у разі, якщо зазначена категорія справ не відповідає предметній юрисдикції адміністративного суду, ці справи мають розглядатися в порядку цивільного провадження. Отже, суд буде розглядати не лише дотримання формальних ознак процедури ухвалення Комітетом з питань етики рішень, але і факту наявності чи відсутності академічного плагіату в окремих наукових роботах.
Нагадаємо, що Національне агентство тимчасово призупинило розгляд скарг про порушення академічної доброчесності до формування сталої судової практики або прийняття відповідних підзаконних актів.
Сподіваємося, що Верховний Суд поставить крапку у багатьох спірних питаннях у сфері реалізації повноважень Національного агентства, і це сприятиме формуванню сталої практики правозастосування у сфері академічної доброчесності.