Цього тижня допис буде не дуже звичний. Але він буде чесний. Замість того, щоб писати, що все добре в Нац Агентстві, я напишу про власні провтики. А виявляється помилок останнім часом я наробив дуже немало. І що найгірше – через мою необачність ситуація із запуском нової системи «Акредитація» (онлайн платформа, яка має підтримувати процес зовнішнього оцінювання якості освітніх програм) зараз на грані критичної.
Як писав колись мій улюблений автор книг про менеджмент, Джим Коллинс (“Від хорошого до величного”): «При успіху – хвали команду; при невдачі – дивись в дзеркало». Тож сьогодні – дзеркало.
Справа в тому, що ще в квітні-травні цього року команда секретаріату розпочала дизайн і розробку електронної системи, по якій ми планували, що заклади вищої освіти будуть подавати свої відомості про самооцінювання до Нац Агентства. Далі система електронного документообігу мала забезпечити передачу акредитаційних справ в електронній формі експертам; далі в електронній формі мав писатися звіт експертної групи (після візиту до закладу); далі електронний висновок Галузевої експертної ради і автоматиче оприлюднення всієї справи і рішення про акредитацію (чи відмову) на сайті Нац Агентства після кожного його засідання. Планувалося, що ця система запрацює в тестовому режимі наприкінці вересня; що пройдуть пілоти; що до кінця жовтня виловимо глюки і запустимо систему на повну…