У перенасиченому інформацією сьогоденні нам часом видається, що спілкування занадто багато, що насичене комунікативними ресурсами життя позбавляє людство чогось важливого — індивідуального простору кожної особистості, рефлексуючої самотності.
До- і власне карантинні реалії довели цінність безпосереднього спілкування та його функціональні переваги навіть у організаційних і виробничих процесах.
Зверніть увагу, що і процес акредитації за сучасними вимогами — це комунікація. Власне, сама процедура, а також її основні джерела: додаток до Положення (Критерії оцінювання освітніх програм), відомості про самооцінювання, методичні рекомендації для експертів та порадник для ЗВО побудовані на діалогічному принципі. Процес постійно відбувається у форматі «питання-відповідь». Усім вже знайомі формулювання «опишіть, продемонструйте» у Відомостях про самооцінювання, основному документі справи, коли заклад вищої освіти розповідає про свою освітню програму з метою отримати підтвердження права видавати документи про освіту.
Отже, якщо акредитація освітніх програм за новою процедурою — це комунікація, то і її результативність безпосередньо залежить від ефективності такого спілкування.
Перша запорука цього — єдиний мовленнєвий простір, а простіше — спільна мова комунікації. Вона потребує уніфікації понять, стрункості термінологічного апарату, який використовується, з’являються ключові слова та їх інтерпретація, виникає власний сленг і певні ідіоми. Зміщуються акценти від позитивних до негативних і навпаки щодо сприйняття деяких термінів (докази, силабуси тощо).
Тому, окрім безспосередніх учасників комунікативного процесу «Національне агентство та його структури і ЗВО», не оминається необхідність порозумітися і з центральним органом виконавчої влади, що виробляє освітню політику, з освітніми експертами, іншими заінтересованими сторонами.
Звідси витікає друга запорука — прагнення до порозуміння. Так, нами рухає певний прагматизм. Аксіомою комунікативістики є те, що людське спілкування ґрунтується на взаємній необхідності. Проте гостро необхідний баланс між дотриманням букви нормативної документації, здоровим глуздом процесів і процедур і неформальним теплом спілкування, яке невідворотно виникає у людей, об’єднаних спільними інтересами. Численні документи, які можуть бути потрактованими по-різному, рекомендації і чутки, агресивні коментарі і теплі слова вдячності – усе це створює наш спільний «звукоряд», через який ми мусимо проходити гідно як носії ідеології покращення якості освіти.
Довіра один до одного, але при цьому пильність і скрупульозність, взаємоповага, але і дотримання виваженої тактовної дистанції, яка, наприклад, може втілюватися у дотриманні меж автономії ЗВО.
Якщо врахувати, що комунікативна мета — це стратегічний результат, на який спрямовано комунікативний акт (у нашому випадку – процес акредитації), то третя запорука успішної комунікації — віднайдення спільної комунікативної мети. Здається, вона у різних сторін процесу акредитації — різна.
Комунікативна мета ЗВО — повідомити зацікавленим сторонам, що його освітня програма спроможна продукувати дипломованих фахівців Комунікативна мета експертної групи – консультативний моніторинг. Комунікативна мета Галузевої експертної ради — верифікувати роботу експертів через формулювання висновків і рекомендацій.
Але усі вони по суті є чинниками досягнення цілісної комунікативної мети Національного агентства, яка базується на його місії: донести необхідність позитивних змін у вищій освіті та формування культури її якості.
Які ж механізми і технології досягнення цих результатів? Ефективність порозуміння залежить передусім від уміння донести інформацію. Так, були побоювання, наприклад, стосовно тих самих відомостей про самооцінювання, що їх підготовка перетвориться на конкурс «хто краще напише твір на вільну тему?» Але комунікативна модель насправді вимагає їх змістовності та конкретного фактажу. Щось зробили для освітньої програми — доведіть і підтвердіть…
Індивідуальні консультування закладів вищої освіти та гарантів, численні семінари і круглі столи, прямі ефіри і дискусійні платформи, — усе це інтенсифікує комунікацію та сприяє досягненню нашої спільної мети.
Ще й досі тривожні колеги із ЗВО цікавляться, чи можна у нас щось запитувати? Наша категорична відповідь — треба. Якщо ми правильно ставимо питання, то швидше і результативніше знайдемо відповідь, окреслимо проблему і вирішимо її.
Тому необхідний виїзд експертної групи, а зараз – експертиза із використанням технічних засобів. Для цього і опитування, які відбувалися для гарантів, експертів, членів Галузевих експертних рад — порозумітися краще, дізнатися, що нас турбує, що варто виправити, на що зважати.
Комунікативні стратегії Національного агентства втілюються через, здавалося б, просту модель: уміти ставити питання і відповідати на них, уміти давати поради і сприймати їх, уміти доброзичливо інтерпретувати сказане співрозмовником і критично осмислити це.
Ми можемо ухвалювати найоптимальніші рішення, розробляти найпродуманіші документи, це теж наші позитиви. Та найголовніше — прагнути порозуміння, а отже — досягнення спільної мети.