Діяльність органів студентського самоврядування не повинна залежати від фінансового донорства профспілки ЗВО. Іноді на інтерв’ю зі здобувачами вищої освіти несподівано з’ясовується статус фінансових взаємин між самоврядуванням та профспілковою організацією, який залежно від бачення адміністрації того чи іншого вишу може суттєво відрізнятися від визначеного законом. Так, діяльність студентського самоврядування в окремих закладах може бути поставлена de facto у залежність від фінансування її з коштів студентської профспілки. Оскільки законодавством передбачено, що фінансовою основою студентського самоврядування винятково є «кошти… в розмірі не менш як 0,5 відсотка власних надходжень, отриманих закладом вищої освіти від основної діяльності; членські внески студентів…» (ч. 10 ст. 40 ЗУ «Про вищу освіту»), – то ситуація, у якій кошти для покриття витрат на проведення своїх опитувань або організацію конкурсів студпарламент вишу мусить просити у профспілки, є порушенням принципу фінансової автономії органів студсамоврядування. Тому будь-який відхід від визначеного законом має розглядатися як чинник негативного впливу на ефективність діяльності та розвиток самоуправління студентів у закладі освіти, й не може залишатися поза увагою під час оцінювання якості освітніх програм у ньому.
В іншому випадку, зіштовхуємося з таким розумінням підтримки здобувачів вищої освіти, яку мав би забезпечувати заклад вищої освіти (критерій оцінювання «Освітнє середовище та матеріальні ресурси»), коли, наприклад, соціальна підтримка чомусь ототожнюється окремими експертами з матеріальною (!) допомогою, надаваною профкомом вишу студентам-членам профспілки. До прикладу, ось у такому контексті позитивних практик: «Профком опікується матеріальними заохоченнями та матеріальною допомогою для тих, хто її потребує…»; або навіть у якості зауваження: «виявлена неефективність системи фінансової допомоги, коли здобувачі в разі виникнення проблем фінансового характеру не можуть отримати фінансову допомогу від університету» (використані узагальнені цитати з деяких проєктів звітів експертних груп).
Що це: стереотипний підхід? нерозуміння меж функцій і повноважень? чи намагання закладу освіти перекласти відповідальність за соціальну підтримку здобувачів на них самих?
Адже надання профспілкою матеріальної допомоги своїм членам є, по суті, одним з принципів роботи такої собі «каси взаємодопомоги» галузевих профспілок, первинною ланкою яких є будь-яка профспілкова організація ЗВО. Логічно, що, не будучи причетною до соціальної, тим більше – фінансової, діяльності ЗВО, робота профспілки не має ставати предметом оцінювання (або надання рекомендацій) під час здійснення експертизи освітньої програми.
Проте у будь-якому разі невмотивоване намагання долучити хоч у який спосіб до аналізу практик підтримки здобувачів з боку ЗВО подібне трактування «фінансової допомоги студентам» є ігноруванням вимог критеріїв оцінювання якості освітньої програми. Адже відповідність освітньої діяльності критеріям оцінювання охоплює чітке коло функцій ЗВО: «освітню, організаційну, інформаційну, консультативну та соціальну підтримку здобувачів вищої освіти» (Критерій 7. Освітнє середовище та матеріальні ресурси). Причому соціальна мала б передусім інтерпретуватися в аспектах державної цільової підтримки, визначених ч. 1 ст. 4 та ч. 15 ст. 44 ЗУ «Про вищу освіту» щодо осіб, які потребують соціальної підтримки відповідно до законодавства, а також індивідуальної взаємодії зі здобувачами в рамках «консультування з приводу працевлаштування, психологічної підтримки» (докладніше див.: Рекомендації щодо застосування критеріїв оцінювання… – 
https://bit.ly/38tgGu6)
Відділ акредитації освітніх програм