27 січня 2022 року оприлюднено Порядок присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії (далі – Порядок), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2022 р. № 44 – один із найочікуваніших документів у сфері науки та вищої освіти, який мав вирішити гострі проблеми та унормувати процеси захисту дисертацій phd, які, вочевидь, зайшли в глухий кут.
Наукова та освітянська спільнота висловлювала занепокоєння відтермінуванням опублікування цього документа – затримувався рух значного сегмента діяльності закладів вищої освіти та наукових установ. Проте оприлюднена редакція Порядку викликала дискусії та потреби роз’яснень, з чим представники науково-педагогічної спільноти неодноразово зверталися до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, оскільки воно є розробником документа згідно із Законом України «Про вищу освіту» (стаття 18. «Повноваження Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти», п. 1.8).
Нагадаємо, що проєкт документа пройшов усі важливі та передбачені процедурою етапи: укладання, ефективне обговорення та внесення змін Комітетом з питань діяльності та акредитації спеціалізованих вчених рад Національного агентства, погодження з Науковим комітетом Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, неодноразове громадське обговорення, презентування його положень в університетах і наукових установах. Норми, викладені у Порядку, були остаточно погоджені з Міністерством освіти та науки, пройшли Міністерство юстиції України.
На етапі затвердження КМУ виникли потреби у технічних правках, що й відтермінувало оприлюднення документа. Ретельне вивчення його тексту показало, що певна частина змін покращують сприйняття або спираються на певні практики застосування, і є цілком прийнятні. У той же час занепокоєння викликають деякі корективи, явно не технічного, а змістовного характеру, які не лише не були доведені до відома Національного агентства, а й суперечать логіці закладених вимог. Варто зважати на те, що перспективи застосування Порядку передбачали ряд змін до підзаконних актів, зокрема «Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах)» (2016).
Необґрунтованою видається і втрата важливих наскрізних норм, що захищали права здобувача вищої освіти, як-от питання про імплементацію положення про висновок керівника у висновок про наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів дисертації. У проєкті Порядку воно було закладене як запобіжник конфліктних та форс-мажорних ситуацій. Також на часі постає унормування правил переведення і поновлення, що стосувалися б аспірантів. Попередня версія Порядку редакційно знімала різночитання вимог до наукових результатів дисертації та визначення компетентність членів разової ради завдяки розмежуванню «та/або» щодо результатів публікаційної активності, що було важливо для вибудови закладами вищої освіти/науковими установами їх розуміння.
На жаль, вилучена й особливо актуальна для сьогодення теза п. 16.6 про те, що особа не може входити до складу разової ради у разі, коли вона є «громадянином держави-агресора або є працівником закладу держави-агресора чи держави-окупанта; здійснювала та / або здійснює наукову/науково-педагогічну діяльність у будь-якому закладі, установі, організації, що незаконно діє та/або діяла на тимчасово окупованій території України». Якщо трактувати цю норму як дискримінаційну, то чи не є дискримінацією допустити подібну особу до атестації здобувача вищої освіти в Україні?
Як відомо, документ передбачає внесення ряду даних до інформаційної системи, створеної Національним агентством, використання якої грунтується на засадах прозорості процесів, відповідає кращим світовим практикам. Зокрема, до системи мала вноситися інформація про недійсність диплома доктора філософії, – по суті, кінцевий момент процедури скасування, проте це положення втрачене.
У підсумку аналізу змін, що відбулися, вважаємо необхідним запропонувати повернутися до попередньо закладених ідей та, врахувавши наявні юридичні колізії, внести необхідні правки.
Незважаючи на вказані прогалини, Порядок є вагомим зрушенням в унормуванні процедур атестації наукових кадрів, цілісним і продуманим. Віримо, що спільними зусиллями та комплексними змінами нормативної бази ми досягнемо покращення та упорядкування актуальних проблем вищої освіти в Україні.