Меню Закрити

Доктор мистецтва: установче підґрунтя атестаційної новації

Необхідність впровадження в Україні — на кшталт європейських країн — присудження вченого ступеня доктора мистецтва за останні роки із загальної ідеї втілилася в низці законодавчих документів, якими встановлюються основні положення та кваліфікаційні вимоги як до членів спецрад із захисту докторів мистецтва, так і самих здобувачів цього ступеня.

Уже Законом України «Про вищу освіту» (2014) була визначена можливість отримати науковий ступінь доктора мистецтва для творчої людини, яка має базову вищу мистецьку освіту. У 2018 р. був затверджений Порядок здобуття освітньо-творчого ступеня доктора мистецтва та навчання в асистентурі-стажуванні, а в лютому 2020 р. постановою Кабміну до цього Порядку зроблено важливі редакційні зміни щодо уточнення системи основних вимог до здобувача наукового ступеня доктора мистецтва. Зокрема, у новій редакції Порядку (ст. 35) подано вимоги до форми й обсягу дослідницької та творчої мистецької складових, що визначаються акредитованою для кожної спеціальності освітньо-творчою програмою.

На відміну від науковців, які претендують на здобуття ступеня доктора філософії, майбутні доктори мистецтва мають виконати не традиційну дисертацію, а творчий мистецький проєкт з наступним текстовим його обґрунтуванням («дослідницькою складовою») у форматі поки що традиційного «кандидатського автореферату» (тобто до 1,0 др. арк.).

«Наукове обґрунтування творчого мистецького проекту, — йдеться у ст. 35 Порядку, — подається у вигляді авторського тексту, в якому наведені самостійні результати дослідження історії творчих та наукових вирішень обраної тематики, визначено та обґрунтовано предмет мистецького пошуку, означені основні етапи інтерпретаційних шляхів досягнення художньої мети творчого мистецького проекту тощо. Наукове обґрунтування складається з таких структурних частин: вступу, розділів, висновків, списку використаних джерел та анотації, наведеної українською та англійською мовами, а також доповнюється методичною розробкою спеціального курсу дисципліни за темою творчого мистецького проекту». Умови подання мистецького проекту як головної складової підготовки доктора мистецтва також чітко прописано у новій редакції Порядку.

Поряд з цими Національне агентство розробило й затвердило Положення про акредитацію спеціалізованих вчених рад (спеціалізованих рад з присудження ступеня доктора мистецтва) у трьох сферах творчої мистецької діяльності: 1) музична сфера, 2) образотворча, декоративно-ужиткова, дизайнерська й реставраційна, 3) сфера сценічного й аудіовізуального мистецтва. Положенням встановлено вимоги до компетентності членів спецрад з присудження ступеня доктора мистецтва.

Таким чином, можна вважати, що необхідні засадничі документи діяльності мистецьких вишів щодо підготовки доктора мистецтва загалом сформовано, і лише практика дотримання опрацьованих вимог зможе показати їхню життєвість і позитивну дієвість.

Оскільки практичну освітню діяльність з підготовки доктора мистецтва лише розпочато, говорити про можливі результати можна лише теоретично. Але з більшою автономією мистецьких вишів у сфері підготовки кадрів вищої кваліфікації необхідно сподіватися, що з часом будуть відпрацьовані більш-менш типові моделі присудження наукових ступенів й у царині мистецтва, де кожна сфера має свої, часом надто відмінні між собою, особливості підготовки спеціаліста.