Меню Закрити

Необхідність посилення історико-культурного компонента як обов’язкової складової вищої освіти 

Нині українська вища освіта довела свою спроможність бути вагомим світоглядотворчим чинником, адже український народ показав високу самосвідомість в умовах навальної агресії російських загарбників.

Століттями росія фальшувала українську історію, прагнучи нівелювати наші перемоги та здобутки. У ці дні відбувається відкритий геноцид українського народу, демонстративне руйнування шкіл, університетів, що підтверджує світоглядне дикунство північного сусіда. Тож маємо гідно відповідати на ці виклики. Наша зброя – освіта, яка без потужної історико-культурної складової не може виховати громадянина і патріота. У зв’язку з викладеним вище Національне агентство наголошує на тому, що, відповідно до частини 5 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту», вища освіта в Україні є сукупністю не лише «систематизованих знань, умінь i практичних навичок», а й «способів мислення, професійних, світоглядних i громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей». Саме вивчення історії та культури власного народу в поєднанні з вивченням інших засадничих гуманітарних та соціальних наук формують громадянську ідентичність і патріотизм. Національне агентство акцентує увагу на необхідності посилення історико-культурного компоненту як обов’язкової складової вищої освіти.

У закладах вищої освіти історія і культура України мають вивчатися на порівняно вищому рівні і в глобальному вимірі, аналізуючи закономірності, наслідки та значення історико-культурних явищ та процесів в Україні, вписуючи їх у європейський і світовий контекст. Вивчення історико-культурних процесів має забезпечувати такі програмні результати навчання, щоб здобувач вищої освіти був готовий самостійно визначати закономірності і аналізувати суспільні процеси, що відбувалися у минулому та відбуваються нині, розуміти їх зв’язки та проводити історичні паралелі.

Підтримуючи можливості університетської автономії, Національне агентство наголошує, що заклади вищої освіти мають право самостійно визначати форми i методи викладання історико-культурних дисциплін, проте залишає за собою консультативний моніторинг та зовнішнє оцінювання якості забезпечення відповідної складової в освітніх програмах.

Ознайомитися із повним текстом рішення ви можете за посиланням.